Для розвитку критичного мислення учнів О. Пометун пропонує такі прийоми роботи з текстом:
1. Читання з зупинками.Учні читають текст певними фрагментами, на які вчитель поділяє його заздалегідь. Після читання вчитель пропонує:
– відповісти на кілька запитань до першого фрагменту тексту;
– потім обговорюється наступний фрагмент і так до кінця тексту;
– учитель пропонує учням проблемне запитання.
Питання, які ставить вчитель для стимулювання критичного мислення, мають бути сформульовані так, щоб відповідаючи на них, учні аналізували й інтерпретували інформацію, ідеї, будували власні припущення.
Отже, зав’язується дискусія, під час якої учні можуть вільно висловлювати свої погляди.
2. Читання в парах – узагальнення в парах.Розвиває в учнів різні види мислення, зокрема навчає глибшого розуміння прочитаного. Об’єднавши учнів у пари, запропонуйте їм працювати по черзі. Спочатку хтось читає перший абзац тексту і узагальнює його (формулює дуже коротко, в 1 – 2 реченнях основну думку тексту). Потім інший з пари має поставити питання, однак не репродуктивні – на відтворення змісту абзацу, – а відкриті, такі, що логічно з ним пов’язані.Якщо учні виконують такі завдання вперше, важливо відпрацювати необхідні навички, наприклад:
а) один з учнів читає перший абзац (або відзначений учителем уривок); б) учитель узагальнює його і ставить запитання;
в) кілька учнів узагальнюють наступний абзац;
г) учитель за необхідності коментує відповіді;
д) другий учень в парі ставить запитання за опрацьованим уривком;
ж) кілька учнів виголошують свої запитання;
з) за необхідності вчитель робить коментарі, зауважуючи, як можна поліпшити запитання.Коли переконаєтеся, що учні зрозуміли, як виконувати таке завдання, запропонуйте їм працювати далі самостійно: читати, узагальнювати і ставити запитання за текстом – частина за частиною. Після читання й обговорення кожного абзацу учні мають мінятися ролями.
3. Читання з маркуванням та опорні слова.Метод читання з маркуванням – системна розмітка тексту під час читання й обдумування, що дає змогу істотно активізувати процес сприйняття інформації та підвищити його ефективність. Учнів потрібно познайомити з низкою умовних позначень і запропонувати їм у процесі читання ставити ці позначки олівцем на полях спеціально підібраного тексту:
- позначкою «галочка» (v) позначаємо в тексті інформацію, яка вже відома. При цьому джерело інформації і міра достовірності її не мають значення;
- знаком плюс (+) позначають нову інформацію. Учень ставить цей знак тільки тоді, якщо він уперше натрапляє на викладені в тексті відомості;
- знаком запитання (?) позначаємо те, що залишилося незрозумілим і вимагає додаткових відомостей, викликає бажання дізнатися детальніше;
- «мінус» (-) означає те, що суперечить наявним уявленням, щось, про що читач думав по-іншому.
Цей прийом вимагає від учнів активного й уважного читання. Він зобов’язує не просто читати, а вчитуватися в текст, відстежувати власне розуміння в процесі читання тексту або сприйняття будь-якої іншої інформації.На практиці учні просто пропускають те, чого не зрозуміли, а за умови використання згаданого прийому маркувальний «знак питання» (?) зобов’язує їх бути уважними й позначати незрозуміле. Після прочитаного тексту можна рекомендувати учням заповнити таблицю, де позначки стануть заголовками колонок (тобто кількість колонок таблиці відповідає кількості позначок маркування). У таблицю коротко заносяться відомості з тексту.
Те, що мені було відомо (v).
|
Це для мене абсолютно нове, неочікуване (+)
|
Це суперечить моїм знанням і уявленням (-)
|
Я хочу дізнатись про це більше (?)
|
|
|
|
|
Використання зазначеного прийому вимагає від учителя
:– заздалегідь визначити текст або його фрагмент для читання з позначками;
– пояснити або нагадати учням правила, відповідно до яких слід розставляти маркувальні позначки;
– чітко визначити час, відведений на роботу, і стежити за регламентом;
– передбачити форму перевірки й оцінки виконаної роботи.
Щоб навчитися критичного мислення, учні мають розуміти, що будь-який текст, окрім художнього, містить важливу інформацію (близько 30-40%) і неважливу (60 – 70%). Істотна, важлива інформація – це ключові слова й словосполучення, у яких втілено основне смислове навантаження тексту. Спираючись на них, ми скорочуємо текст, полегшуючи засвоєння прочитаного. Несуттєва інформація – це вставні слова, засоби зв’язку, лексичні повтори, непотрібна або нецікава для читача інформація. Несуттєва інформація допомагає нам зрозуміти важливу інформацію і сконцентрувати на ній нашу увагу. Важливо навчитися швидко і якісно відбирати істотну інформацію з-поміж неістотної. Деякі слова або фрази в тексті, що розкривають його зміст є опорними. Опорні слова – це здебільшого іменники, дієслова, прислівники. Опорними словосполученнями є стійкі словосполучення, складні терміни, назви розділів, методів тощо. Вибір опорних слів є першим етапом смислового скорочення тексту, що підвищує ефективність його засвоєння. Цей етап формується в процесі практичних вправ. Тому час від часу потрібно пропонувати учням завдання на зразок: «Читаючи текст, застосуйте метод опорних слів:
- випишіть ті слова (словосполучення), які ви вважаєте ключовими для кожної ідеї тексту;
- працюючи в парах, перекажіть один одному зміст тексту, спираючи на виписані слова;
- оцініть, наскільки точно переказано текст».
Щоб відокремити важливу інформацію від неважливої, учням потрібно послідовно поставити перед собою запитання:
Перші два питання дають змогу виявити в тексті ключові (найважливіші) слова і словосполучення. Третє питання спрямоване на те, щоб залишити з-поміж них важливі. У результаті «просіювання» інформації залишається тільки істотне у вигляді «телеграми» – тексту, що показує рух думки від відомого до нового.
Використана література. Пометун О. Методика розвитку критичного мислення на уроках історії // Історія і суспільствознавство в школах України: теорія та методика навчання – К. : Видавництво «Педагогічна преса», 2012. – №4 – С. 9.
|
Немає коментарів:
Дописати коментар