«Детективна задача»

«Детективна література: її основні ознаки».

Прочитати детективну задачу і знайти «розгадку» таємниці.

Історія 1.

Злочин не відбувся

За деякими відомостями, які отримали співробітники поліції міста Сан – Франциско, можна було зробити висновок, що готується викрадення коштовностей дружини мільйонера – місіс Андерсон.

Місіс Андерсон проживала в одному з першокласних готелів. Мабуть, тут же мешкав і злочинець, який замислив злочин. Декілька днів чергував детектив у номері місіс Андерсон, сподіваючись спіймати негідника, але безрезультатно. Мільйонерша вже почала підсміюватися над ним, як раптом сталося наступне.  Увечері хтось постукав у двері номера. Потім двері відчинилися, і до кімнати заглянув чоловік. Побачивши місіс Андерсон, він вибачився, сказавши, що помилився дверима.

– Я був абсолютно впевнений, що це моя кімната, – збентежено промовив він. – Адже тут усі двері такі схожі.

• Тут детектив вийшов із засідки і заарештував незнайомця.
• Що змогло переконати поліцейського в тому, що перед ним зловмисник?

Відповідь.

Якщо людина була впевнена, що йде у свій номер, навіщо їй стукати  в  двері?

Історія 2

Коштовності вдови

Пані Сідні, вдова, якій, як вважали, належали вісім з чвертю відсотків усього Нью – Йорка, могла задовольнити будь – яку свою примху, окрім однієї. Вона ніколи не могла заплутати сищика, доктора Хеліджана.

Одного разу при зустрічі пані Сідні стала розповідати про неприємність, яка сталася з нею.

– Ви повинні мені повірити, наскільки я минулої ночі була близька до загибелі і втрати своїх коштовностей, – почала вона.

– Була приблизно третя година ранку, коли мене розбудив шум. Людина в масці стояла в моїй кімнаті, направила на мене зброю і наказала, щоб я не кричала.

В місячному світлі я побачила ще двох чоловіків, які залазили у відкрите вікно. Мене зв’язали, заткнули рот і грубо кинули спиною на крісло, а це жахливе створіння пішло до моїх коштовностей. Безпорадна, я спостерігала, як лиходії заповнили мішок коштовними каменями. Через страх за своє життя я не змогла що – небудь зробити до тих пір, поки вони не вилізли через вікно. Як тільки останній з них виліз, я закричала і почала кликати на допомогу. На щастя, патрульний Кейсі знаходився через квартал і почув мене. Втікаючи від нього, злодії в поспіху кинули коштовності. Але я цілий місяць опам’ятовуватимуся від переляку!

Хеліджан іронічно посміхнувся.

– Моя дорога пані Сідні, – сказав він, – ваше одужання після неприємності, якої не було, буде дуже швидким.

• Що було не так в цій історії?

Відповідь.

Оскільки пані Сідні була «безпорадна», оскільки була зв’язана і їй «заткнули рот», то вона не могла кричати настільки голосно, щоб її почув патрульний Кейсі за квартал від її будинку.