Уроки-аналогії з відомими формами і методами діяльності (урок-диспут, урок-дослідження)

У динамічному просторі для діяльності людини важливо не тільки навчитися набувати знання і вміння, а ще й користуватися ними доречно. Тому нині особливої уваги набуває вміння мислити: аналізувати явища, відбирати суттєве, робити певні висновки, давати оцінки й приймати своєчасні виважені рішення.
Великий потенціал у формуванні критичного мислення школярів мають нестандартні уроки. При виборі типу уроку важливо враховувати вікові особливості учнів, їх бажання і вміння, а також той фактичний матеріал, який вивчатиметься на даному уроці.

Нестандартний урок максимально стимулює пізнавальну самостійність, творчу активність та ініціативу школярів. До того ж такі уроки більше подобаються дітям, ніж буденні навчальні заняття. Насамперед тому, що навчальний процес тут має багато спільного з ігровою діяльністю дітей.

Особливість нестандартних уроків полягає в та­кому структуруванні змісту і форми, яке б викликало в учнів інтерес, сприяло їх оптимальному розвитку й вихованню.

Нестандартний урок не забувається, бо, як вважав В.О.Сухомлинський, «мислення дитини починається із здивування»

Для нестандартних уроків характерною є інфор­маційно-пізнавальна система навчання — оволодіння готовими знаннями, пошук нових даних. Розкриття внутрішньої сутності явищ через диспут, змагання. На цьому уроці вчитель може організувати діяльність кла­су так, щоб учні по змозі працювали самостійно, а він керував цією діяльністю, забезпечуючи її необхідними дидактичними матеріалами.

Для біль­шості нестандартних уроків, як правило, характерні:

· застосовуються колективні форми роботи;

· інтерес до навчального ма­теріалу;

· вагомість творчої складової;

· активізація пізнавальної діяльності;

· партнерський стиль взаємин;

· зміна ролі вчителя;

· нестандартні підходи до оцінювання тощо.


Успіх організації нестандартного уроку під час розв’язання проблемної ситуації на етапі засвоєння нових знань чи виконання завдань на етапі застосування набутих знань на практиці залежить від того, як засвоєнні прийоми спілкування, розвинута техніка мовлення, мовленнєвий етикет, уміння володіти своїм організмом: міміка, жести, погляд, постава, манера триматися під час розмови, зустрічі тощо. А саме такі якості допомагають будь-який урок зробити нетрадиційним.

Нестандартний урок є одним з останніх етапів навчального циклу, так би мовити, верхівкою айсберга, оскільки основна навчальна діяльність відбувається на стадії підготовки до нього.

Уроки комунікативної спрямованості. (Уроки-усні журнали, уроки-діалоги, уроки-роздуми, уроки-диспути, уроки-прес-конференції, телеурок)

Уроки -дослідження. (Уроки-пошуки, уроки-розвідки, уроки-лабораторні дослідження, уроки-експедиційні дослідження, уроки-наукові дослідження, уроки-репортажі). Ці уроки зацікавлюють дітей, чиї інтереси мають романтичну, фантастичну спрямованість. Пов’язані з використанням ролей, відповідним оформленням, умовами проведення, витівками.

Дослідницькі уроки

Не здивувати — не навчити



Уроки-дослідження створюють умови для само­стійної роботи учнів з опанування навчального ма­теріалу за рахунок розвитку інтелектуальних умінь. Зокрема такого важливого, як уміння працювати з інформацією, самостійно добутою з різних джерел, оперативно подавати її коротко та в розгорнутому вигляді.

Такі нестандартні уроки мають певні особливості:

а) учні, спираючись на раніше набуті знання, в процесі самостійної діяльності опановують нові;

б) діти вчаться застосовувати ці знання, навич­ки, уміння за різних умов;

в) школярі займаються конструюванням і розв'язанням таких ситуацій, які вимагають від них творчого підходу, самостійності та відповідного емо­ційного стану.

Завдання дослідницького уроку:

1. Опис археологічних знахідок, предметних малюнків, фоторепродукцій тощо.

2. Складання характеристик.

3. Проблемне вивчення певної події, позиції дослідників щодо неї.

4. Заняття з аналізу писемних джерел, документальних матеріалів, літератури.

5. Опрацювання статистичних даних, складання графіків, таблиць тощо.

Основні принципи організації дослідницького уроку:

1. За два тижні до уроку вчитель оголошує тему уроку і дає кільком учням опрацювати різні за точками зору публікації, що розкривають по-різному одну й ту саму тему.

2. Кожний з цих учнів виступає в класі перед своїми товаришами.

3. Решту учнів поділено на дві групи, кожна з яких має власне завдання.

4. Другу частину уроку проводимо у формі «Письмових дебатів», що вимагає від учнів дослідницьких навичок, адже тему для «дебатів» також необхідно дослідити, використовуючи різні підходи, що існують в науковій літературі.

Основні правила дослідницького уроку:

1. Тема такого уроку визначається вчителем, виходячи з того, що вона викликає різні думки серед дослідників.

2. Всі учні класу включаються в роботу на уроці, пасивних немає

3. Під час проведення такого уроку необхідно виробити його регламент, що полегшить роботу вчителя й учнів.

4. Така форма уроку дозволяє всім учням класу ознайомитись із різними поглядами на проблему набагато ефективніше, ніж це можна зробити під час звичайного уроку.

Діти доводять висунуті гіпотези, положення, спілкуючись між собою та з учителем, якому важли­во виробити вміння вслуховуватися у судження дітей, знаходити оригінальне у їхніх відповідях, орієнтува­тися не тільки на свій запрограмований варіант відповіді. Вчитель звертає увагу на точність і повноту відпо­відей школярів, а також дає дітям можливість відчу­ти радість відкриття, вчить радіти успіхам своїх од­нокласників. Учні можуть поплескати в долоні ви­нахідникові чи тому, хто першим виконав складне завдання, похвалити друзів та потиснути один одно­му руки. Цей момент підтримується вчителем, бо відомо, що разом пережита радість зближує дітей, навіть тих, які раніше конфліктували. Якщо алгоритм (правило) виведений не зовсім точно, то вчитель ставить навідні запитання, обов'язково продовжує дослідження, а також демонструє помил­ки, до яких призводить незнання алгоритму (прави­ла) тощо.

Характерно, що одним із методів роботи вчителя з групами є «мандрування» педагога класною кімна­тою зі своїм стільцем.

Учні самостійно працюють за карт­ками: виконують різнорівневі завдання з теми уро­ку, підготовлені вчителем. Кожний учень вибирає посильні для нього вправи. Практика показує, що можливість працювати в своєму темпі дає позитивні результати.

Діти презентують власну роботу, дотримуючись визначеного часу. Вчитель стежить, щоб вони були ввічливими і стриманими.

Цінність уроків-досліджень у тому, що під час їх проведення поєднуються індивідуальні та групові форми роботи. Це дозволяє формувати позитивну мотивацію до плідної співпраці, що, в свою чергу, сприяє активізації пізнавальних здібностей учнів.

Урок-репортаж

Урок репортаж удосконалює вміння аналізувати та систематизувати матеріал, сприяє набуттю учнями самостійного отримання знань. Це нова форма проведення нетрадиційних уроків.

Завдання уроку-репортажу:

1. Пошук нових джерел інформації до теми, що вивчається.

2. Уміння в скороченому варіанті записати почуту інформацію.

3. Навчити учнів застосовувати знання, здобуті на практиці, для аналізу різних процесів.

Основні принципи організації уроку-репортажу:

1. Поділ класу на «репортерів», «архівістів», «статистів», «аналітиків» тощо.

2. Повідомлення теми, мети, завдань майбутнього уроку.

3. Літературу, джерела надає сам учитель, а учні вибирають найважливіше з цієї літератури.

Урок-дискусія

Бути уважним до слів і думок іншого —

є мистецтво, і мистецтво нелегке, якого не можна навчитися, не тренуючись із раннього віку.

М. Пирогов

Сьогодні набувають популярності дискусійні форми занять, які сприяють засвоєнню знань, удосконалюють навички спілкування, навчають переконливо й точно висловлювати свою думку. Дискусія має багато різновидів, а саме – дебати, диспут, прес-конференція, ток-шоу та власне дискусія. Ми зупинимось на диспуті. Це обговорення спільного питання, проблеми з метою правильного розв ’язання. Диспут виникає внаслідок спілкування вчителя й учнів одного з одним, у процесі розв ’язання проблемної ситуації.

Такі нестандартні форми організації уроків обо­в'язково мають містити підготовчий етап. Учням повідомляють тему диспуту, засідання, конференції. Вчитель ознайомлює їх з правилами культури спілкування.

Після обговорення правила затверджуються.

Орієнтовні правила культури спілкування

1. Говорити по черзі, а не всім водночас.

2. Не перебивати того, хто говорить.

3. Критикувати ідеї, а не особу, котра їх висло­вила.

4. Пропонувати власні варіанти.

5. Поважати всі висловлені думки (точки зору).

6. Не змінювати тему дискусії.

7. Намагатися заохочувати всіх однокласників до участі у розмові.

Механізм виникнення диспуту

Проблемна ситуація, що характеризує психологічний стан учнів, поряд з інтелектуальними труднощами супроводжується підвищенням пізнавальної активності й бажанням розібратися у проблемі.

Будь-яка дискусія (диспут) включає три компоненти:

1. Пізнавальний — включає знання про предмет, що викликає суперечку і проблемну ситуацію, яка виникла.

2. Операційно-комунікативний — означає вміння вести суперечку, відстоювати свою точку зору, володіти способами здійснення логічної операції.

3. Емоційно-оціночний —включає емоційні переживання, потреби, цінності, відносини, мотиви, оцінки.

Основні принципи організації уроку-диспуту:

1. Клас наперед поділено на групи (стверджувальна та заперечувальна сторона, може бути й нейтральна сторона, але обов’язково слід обґрунтувати таку позицію).

2. Команди-опоненти проводять між собою дискусію.

3. Після кожного уроку-диспуту команди змінюють свого лідера (капітана), щоб кожний учасник набрав досвіду лідерства.

4. Кожен учасник команди обов’язково бере участь в уроці-диспуті, відстоюючи позицію своєї команди, для решти учнів, що не потрапили до жодної з команд, учитель ставить завдання, яке вони розв ’язують протягом уроку.

Основні правила уроку-диспуту:

1. Теза уроку-диспуту визначається вчителем наперед і залежить від теми, що вивчається за програмою.

2. Усі учні повинні записати тезу і самостійно або за допомогою вчителя підготуватися до уроку. Підготовка проходить згідно з поділом учнів на групи.

3. Під час підготовки до уроку вчитель повинен дати учням список рекомендованої літератури, а якщо учням важко її знайти, то зробити ксерокопії головних фрагментів, розділів чи статей.

4. Під час проведення такого уроку необхідно виробити його регламент, адже це дозволить виступати всім учням класу.

Таким чином, уроки-диспути дають прекрасну нагоду виявити різні позиції з певної проблеми або зі складного питання та залучити дітей до активної роботи, сприяють розвитку пізнавальних інтересів школярів, збагаченню лексичного запасу, необхід­ного для висловлення своїх думок як усно, так і пись­мово.

Уроки групи «уроки-дискусії» розширюють також досвід спілкування, бо особлива увага під час їх проведення приділяється саме формуванню вмінь запитувати і відповідати.

«Школа повинна вчити дитину не лише відповідати, вона має навчити учня запитувати, оскільки вміння запитувати — це здатність відділяти відоме від невідомого, визначати об'єкт пошуку; це інструмент, за допомогою якого малий «дослідник» пізнає світ», — пише А.П.Кодлюк.

Урок - теле-, радіопередача

Цікавою формою під час проведення нестандартних уроків є теле- і радіопередачі, що відтворюють відомі популярні телевізійні програми. Такі уроки сприяють формуванню в учнів уміння аналізувати й узагальнювати матеріал за нестандартних умов, дозволяють їм уявити себе «відомими людьми», дають уявлення про професію журналіста, телеведучого тощо.

Це урок вивчення нового матеріалу з попередньою підготовкою учнів. Він будується в стилі інформаційно-розважальної телепередачі. Його структура являє собою послідовність фрагментів із найпопулярніших телепрограм минулого і сьогодення: "Поле чудес", "Закон є закон", "Погода", "Пісня - 2018", "Служу народу України", "Літературна студія", "Свічадо", "Вечірня казка", "П´ятий кут" і т.ін., побудованих на предметному навчальному матеріалі.

Для підготовки уроку вчитель створює ініціативну учнівську групу, визначає ведучого телепередачі. Спільно з учителем ця група з’ясовує, які конкретно телепередачі будуть копіюватися н

Створюються мікроколективи учнів, на чолі яких стоять члени ініціативної групи. Кожен мікроколектив готує свій фрагмент, свій вихід в "ефір", свою частину всієї "телепрограми".

Перед уроком класна кімната відповідно оформлюється. Учитель спільно з ініціативною групою чітко розподіляють час уроку, виділяючи кожній "телепрограмі" свій "жорсткий" час, встановлюють послідовність цих програм.

У сценарій уроку органічно вплітаються кінопрограма (показ навчального кінофільму, фрагмента, епізоду, відеокліпу), рекламна пауза, пісня, музична вставка.

Під час уроку учні в своїх робочих зошитах роблять записи, малюють схеми, малюнки, пишуть формули тощо. На таких уроках простежуються міжпредметні зв´язки, тому одним із варіантів уроку-телепередачі може бути інтегрований урок з участю 2-3 вчителів споріднених предметів.


Урок може бути розпочатий із музичної заставки телепередачі. Два диктори оголошують тему, мету і побудову. Наступний етап – демонстрування фрагмента фільму, після цього – виступи.
Метою такого уроку є отримання навичок публічного виступу та дискутування. Учитель на такому уроці є ведучим. Робота організовується так:



ТОК-ШОУ


§ Оголошується тема уроку;

§ Слово на запропоновану тему надається «запрошеним гостям»;

§ Слово надається глядачам, які можуть виступити із своєю думкою протягом 1 хвилини або поставити питання «запрошеним»;

§ «Запрошені» мають відповідати лаконічно та конкретно;

§ Ведучий також має право поставити своє запитання або перервати ведучого за лімітом часу.

Ця форма роботи допомагає навчитися брати участь у дискусіях, висловлювати та захищати власну позицію.

ЗАСТОСОВУЮЧИ НЕТРАДИЦІЙНІ МЕТОДИ ПОТРІБНО ПАМ’ ЯТАТИ:

§ на сучасному етапі роботи школи в основу педагогічної практики слід покласти творчий підхід;

§ новації мислення мають бути педагогічно впровадженими та відповідати основним вимогам навчання й виховання;

§ на уроці необхідно досягти поєднання ігрової та навчальної форм діяльності;

§ нетрадиційні заняття дають змогу урізноманітнювати форми і методи роботи на уроці, позбавлятися шаблонів, виховують цілісну, творчу особистість;

§ використання нетрадиційних форм навчання сприяє формуванню пізнавальних інтересів школярів, їхніх життєвих компетенцій;

§ уміле поєднання традиційних і нетрадиційних форм роботи забезпечує високу ефективність нестандартних уроків, бажання дітей навчитися, належний рівень навчальних досягнень школярів.